Причини входження в субкультури

 Соціологи констатують, що молодіжні субкультури стали масовим явищем: чи не кожен третій підліток є членом молодіжного 14 угруповання. 

Серед дітей нині не модно бути звичайним, потрібно виділятись з натовпу. Течій, в які записують себе школярі, десятки. У найнебезпечніші і наймасовіші з них потрапляють діти батьків, котрі поки що не бачать. 

Серед найпопулярніших - емо, панки, хули і скіхеди, дорослим у їхній світ - зась. Сучасна наука виводить навіть певну класифікацію молодіжних субкультур. В короткомувикладі їхня типологія виглядає так: · романтико-ескапітські субкультури (хіппі, толкієністи, байкери...) · гедоністично-розважальні (мажори, рейвери, репери...) · кримінальні (гопники, скінхеди...) · анархо-нігілістичні (панки та інші). Приєднання до неформальної групи – нормальний та закономірний вибір підлітка. 

Вибір конкретної неформальної групи частйше є не вільним, так як підліток звичайно мусить приєднатися до тієї групи, що домінує на території його проживання Чим дітям зайнятись у вільний час знали у Радянському Союзі піонери. 

Україна досі так і не знайшла достойної заміни цій системі позашкільної освіти. Нинішні школярі змушені самі урізноманітнювати собі життя. Серед дітей нині модно виділятись з натовпу, не боятися смерті і нехтувати правилами. Найпопулярніше шкільне угруповання у столиці - це Емо. Їх можна впізнати за чорно-рожевою гамою одягу і обов'язковою гривкою на чолі. Емо - від слова "емоція". Це ті, хто не криється у своїх почуттях. Емо якщо плачуть – то сильно, якщо сміються - то голосно. Головна небезпека чорно-рожевих підлітків - культ самогубства. Діти цього навіть не приховують. Аби стати справжнім емо, діти проходять спеціальні, часто жорстокі випробування. Вони називають це посвятою. Найстрашніше для цих дітей – це залишитись емо. Дорослі емо доводять самогубство до кінця. 

Чим відрізняються готи від емо ?

Готи, панки, рокери, емо, хіпі, скінхеди – всі ці субкультури різняться не тільки по пропагованим принципам і зовнішніми проявами, а й за стилем життя як такого. Але якщо хіпі від скінхеда ми відрізнити без праці, то готи і емо мають чимало схожих рис. Спробуємо внести ясність і розмежувати дані напрямки.  Готи – субкультура, що з’явилася внаслідок панк-руху в Великобританії наприкінці 1970-х років.

Емо – молодіжна субкультура, що виникла в 1980-х роках в США завдяки прихильникам однойменного стилю музики.

Різниця між готами і емо

Термін «емо» походить від прикметника «емоційний». Головним правилом для представників даної субкультури є відкрите вираження власних емоцій. Найчастіше це ранимі і навіть депресивні люди, яким властиво чуттєве світовідчуття. Емо нерідко порівнюють з субкультурою готовий, що викликає відвертий протест як у тих, так і в інших. Їх основними подібностями вважаються любов до чорному одязі, романтизація смерті і депресивність. Однак і відмінностей між ними теж чимало. Так, для готовий характерна так звана цвинтарна естетика – вони часто увішують себе різними амулетами у вигляді хрестів, черепів, павуків і т.д. Емо ж воліють доповнювати свій образ різнокольоровими браслетами, великими бусами, напульсниками, значками. Емо ж – чисто молодіжна субкультура, поширена серед підлітків. Зовнішній вигляд підлітків-емо відповідає їхньому віку: одяг з дитячими малюнками та масивні прикраси у волоссі, м’які іграшки як постійні супутники представників даної субкультури. Іміджу готовий відповідає чорний колір в одязі, емо ж розбавляють його життєрадісним рожевим. Перші носять довге розпущене волосся, другий віддають перевагу коротким стрижкам з косою рваною чубчиком, яка доходить до кінчика носа і закриває одне око.Таким чином, емо, на відміну від готовий, не можна назвати культурою з суто негативною енергетикою. Хоча її представники і мають трохи депресивний світосприйняття, але в глибині душі визнають, що світ веселий і яскравий. Крім того, емо не вітають звернення до темних сил і містиці. Вони прагнуть до спокійного і мирного існування. Готи – більш жорстка субкультура, яка цікавиться всім, що має якесь відношення до смерті. Її представники вважаються затятими прихильниками правди, люблять розмірковувати і намагаються глибоко осмислити дійсність. Вони завжди намагаються відстояти свою думку і довести, що їх позиція має право на існування. Емо ж – ранимі особистості, не здатні протистояти негативу з боку.                                                                              

Як стати емо?

У перехідному віці і хлопчикам, і дівчаткам хочеться кинути виклик батькам, учителям, одноліткам, всьому світу, нарешті. Мета проста - довести, що вони вже не діти, а дорослі люди, особистості, повноправні члени суспільства, яке «поки не ідеально, але вони обов'язково все виправлять». І один із способів, як це можна зробити - влитися в те чи інше молодіжний рух, в неформальну субкультуру, яких сьогодні існує, як кажуть, на колір і смак. 

Як стати емо: питання іміджу            Зовнішній стиль емо проявляється в яскравому макіяжі, тому у вас повинні (незалежно від статі) в обов'язковому порядку бути присутнім чорна туш, темна помада, тіні (чорні, малинові). У плані гардероба слід запастися вузькими джинсами-скинни (також чорного кольору), футболками із зображенням улюблених емо-виконавців або психоделічно малюнками, кедами, а також напульсниками, значками, сумкою-почтальонкі, клепаними ременями. Не зайвим буде відправитися в перукарню, пофарбувати волосся в чорний колір (можна додати кілька контрастних пасом - білих або малинових) і зробити рвану косу чубок, що прикриває одне око. Якщо дозволять батьки, то можна зробити пірсинг. Ось так традиційно виглядають дівчатка і хлопчики, які зараховують себе до емо. 

Як стати емо усередині?

Якщо ви вважаєте, що для того щоб стати емо, досить причепуритися відповідним чином, ви помиляєтеся. Слід розуміти, що в будь молодіжній субкультурі важливо не позерство і не данина моді, а саме те, що ви відчуваєте всередині себе. Тому тру-емо (справжній емо) веде відповідний спосіб життя (не їсть м'ясо, що не випиває, не курить, не вживає наркотики), не соромиться яскраво виражати (навіть вихлюпувати) свої емоції на людях (і позитивні, і негативні), не боїться засудження суспільства. Вчіться бути емоційним і по-справжньому розуміти біль інших. Вчіться щиро і від усього серця співчувати. Пам'ятайте, що будь-якої справи слід віддаватися з душею. Тому якщо вам дійсно близька культура емо, вивчіть всі її аспекти і ні в якому разі не сприймайте її просто як моду, навіяну сьогоднішнім днем.

Емоції та їх вираження, мабуть, найголовніше в житті будь-якої емо, їм притаманні — самовираження, протистояння всього і дуже чуттєве ставлення до всього що відбувається в житті. Хто такі емо? Існує вже склався у людей стереотип про культуру емо — люди депресивного настрою до життя, бачать у всьому тільки негативну сторону, постійно виявляють свою слізливу натуру (причому тут йдеться не лише про особинах жіночої статі, а й емо-боях зокрема), схильні вирішувати проблемні ситуації в житті суїцидальними наслідками. Але при всій цій остраху, від інших рухів емо виділяє те, що їх культуру відносять до схильної до романтизму і робить акцент на піднесених почуттях культурі. Культура емо пропагує таке поняття як стрейтейджінг — вся філософія цього поняття укладена в простій формі негативного ставлення до алкоголю, тютюну, наркотичних речовин, також у деяких випадках приписують вегетаріанство, відмова від використання продуктів містять кофеїн, відмова від медикаментів і від безладних статевих зв’язків. Сам по собі термін «стрейтейджінг» був запозичений з пісні групи Minor Threat «Straight Edge» («Чітка грань»).

Основна характеристика емо

Традиційною зачіскою емо вважається косий, рваний чубчик докінчика носа, що закриває одне око, а на потилиці – коротке волосся, що стирчить в різні боки.

Перевага надається жорсткому, прямому чорному волоссю. У дівчат можливі дитячі, смішні зачіски – два маленькі хвостики, яскраві шпильки у формі сердець, бантики.

Часто емо-кіди проколюють вуха або роблять тунелі у них. Крім того, на обличчі емо-кіда може бути пірсинг (наприклад на губах, у лівій ніздрі, на бровах та переніссі).

Основні кольори в одязі та у волоссі – чорний та рожевий – демонструють нехитру філософію: чорний можна трактувати як символ жорстокого світу, а рожевий – яскравий, забавний дитячий колір. Своєю внутрішньою поставою та зовнішнім виглядом вони демонструють дитину, яка знаходиться серед похмурих, нерозв’язанихпроблем і не може їм протистояти.

Емо носять волосся набік, щоб частину обличчя було видно – вона символізує їх відкритість світу, інша, закрита волоссям – показує, те що їх внутрішній світ закритий для сторонніх.

Символіка емо: 
рожеве серце, часто з тріщиною або розірване на шматки;
череп з кістками;
рожевий (чорний) пістолет або схрещені пістолети з написом «bang-bang»;
 рожева п’ятикутна зірка на чорному фоні;
футболки з героями дитячих мультфільмів (наприклад, Спанч Боб);
м'які іграшки у вигляді ведмедиків,яким емо-кіди розпорюють животи і 
зашивають товстими нитками. Такі іграшки відіграють роль своєрідних талісманів.

Характерні жести:

• нахилити голову, щоб звисав чубчик, і приставити до скроні два пальці на манер пістолету;
• скласти руки разом у вигляді серця;
• поставити ноги ступнями всередину і трохи зігнути коліна;
• фотографувати своє відображення у дзеркалі.

Не варто думати, що емо-кіди весь час плачуть і думають про самогубство. Проте в емо-настрої все ж переважає стан депресії, образи,невпевненості. Емо – емоційно нестійкі, вразливі, інколи сором’язливі, задумливі й тихі. Проте ідеологія субкультури емо вимагає від своїх представників сміливості, багатства внутрішнього світу, глибокого розуму й аналізу того, що відбувається. Цікаво, що емо пропагують здоровий спосіб життя, не вживають алкоголю, наркотиків і не палять. Часто емо вислювлюють емоції – гнів, пригніченість, тривогу – у віршах. Емо пишуть про швидкоплинність часу, любов, обман . 

Молодіжна субкультура емо

Варто відзначити досягнення американського соціолога Девіда Райзмена, який у своїх роботах визначив групи людей, схожих за стилем і  в субкультури. У свою чергу Дік Хебдідж написав книгу про субкультурах і значенні стилю, повідавши свою точку зору на групи і вирішивши, що основним мотивом до відділення є незадоволеність загальноприйнятими стандартами.

Тему почав вивчати француз Мішель Маффесолі, який назвав такі молодіжні рухи міськими племенами, а ось Віктор Дольник у своїх книжкових працях був більш делікатний і використовував поняття "клуби". У СРСР субкультури представляли собою неформальні об'єднання, які також називалися тусовкою. Таке ставлення зрозуміло, адже представники подібних рухів відрізнялися від загальної маси.

Першим і найголовнішим їх відмінністю стають загальний світогляд і ставлення до емоцій: емо не боїться показати себе справжнього, відкриває свою душу повністю, а тому залишається в ладу з самим собою. Представники цього напряму люблять яскраві кольори, але от стереотипне мислення, згідно з яким єдино прийнятне для них поєднання - це чорний і рожевий, помилково.

Субкультура емо виступає за яскравість і соковитість фарб - це і колір трави навесні, і яскраве сонячне світло (чим більше кольору і відтінків, тим краще). Тому справжні емо - це зовсім не ті дивні діти в смугастих одежах, а просто люди, які виділяються з натовпу, чий наряд хочеться розглянути і, можливо, повторити. До речі, емо можна дізнатися з питання і прохання розповісти про ідейну складову костюма - вони не будуть відмовчуватися або уникати відповіді. У спілкуванні вони максимально доброзичливі, так як принципово не вірять в зло, протистоять несправедливості.                         

Королева квітів

Кращим прикрасою саду справедливо вважається велична троянда, що радує ніжним ароматом і всілякими відтінками. Популярні багато виведені сорти різних груп: Флорибунда, чайно-гібридна, поліантових, паркова, кучерява, мініатюрна.

Троянди відрізняються такими основними якостями, як ніжність і краса суцвіття, і стійкістю до холодів за умови зимового укриття. Це вони успадкували від своїх батьків - чайної і ремонтантної троянд. Явною перевагою є довгий період цвітіння, що включає невелику перерву, після якого рослина розквітає знову. Кущі чайно-гібридних троянд чудово виглядають в груповій посадці, а квіти використовуються на зріз для складання букета завдяки довгому сталого стеблу і витонченим суцвіттям, які подарувала гібриду чайна троянда. Опис властивостей сорту: великі подовжені квітки бокаловидной форми, кількість пелюсток в одному бутоні коливається від 20 до 50, листя темно-зелені глянцеві. Ці троянди також мають нечисленні великі шипи червонуватого відтінку.

Мініатюрна троянда Вона відноситься до найменших. Опис троянди: висота рослини 15-20 см, рідко 30 см. Дрібні квіти з великою кількістю пелюсток декоративні і використовуються для оформлення клумб і бордюрів. При забезпеченні правильного догляду мініатюрні троянди цвітуть все літо, в жарку погоду цвітіння слабшає, тому що рослина потребує достатньої поливі. Для укриття мініатюрної троянди досить присипати квітка шаром тирси або землі в 30 см. Комфортно чуствует себе цей вид і в кімнатному горщику.

Мопси - історія походження цих тварин

З усіх порід собак, створених людиною, лише деякі мають історію, що могла б зрівнятися з історією мопсів.

 Міфи й легенди оточують цих собак. Зображення вигадливих короткомордих мопсоподібних, з великими, випуклими очима й укороченим носом собачок, висічених на нефриті, виліплених із глини або виконаних у кераміці, зустрічаються ще із часів зародження буддійської цивілізації на Сході.

Існують різні версії походження мопсів однієї з найдавніших порід. Серед них є й така.

Ще древні індійці не раз згадували в багатьох літературних творах невеликих собак з укороченою мордою, зокрема в епосі "Махабхарата". Однак, найімовірніше, порода веде свій початок із Китаю, так само, як і пекінеси. У ранніх китайських рукописах згадуються "квадратні, низькі собаки з короткою мордою". У Китаї існували собаки, що називалися "Ха Па" і "Ло Цзе". Два ці різновиди були дуже схожі й різнилися в основному тільки довжиною шерсті. "Ха Па" були довгошерстими. Мопсоподібні "Ло Цзе" - походили на пекінесів, але мали коротку шерсть. (Тенденція до вкорочення морди, зміні прикусу, коротконогості й так далі незалежно може проявлятися в різних порід собак як наслідок інбридингу. При одомашнюванні такі ознаки можуть з'являтися у тваринних самих різних видів. Більше того, укорочення морди й коротконогість відзначалися у викопних печерних ведмедів - у літературі всерйоз обговорювалася ймовірність їхнього одомашнювання первісними людьми. Але, швидше за все, це також наслідок виродження в результаті інбридингу.

На відміну від пекінесів, які в Китаї були зведені в ранг імператорських культових і священних собак і могли проживати винятково в імператорському палаці, мопсоподібні Ло Цзе були собаками знаті й проживали в багатих домах. Тільки частина Ло Цзе жила разом із пекінесами в імператорському палаці й не могла залишати його меж. Ці собаки були привілейованими улюбленцями імператорської династії й мали навіть власних слуг, які виконувала їхні примхи.

Мопсоподібні китайські собаки носили нашийники із при в'язаними до них дзвіночками. Що цікаво, подібна мода знову повернулася в XVII-XVIII століттях - це зображено на багатьох гравюрах і статуетках того часу. У ті давні часи в китайських собачок не було настільки глибоких зморшок, як у сучасних мопсів, але чіткий малюнок зі складок на чолі вже проявлявся й закріплювався спрямованим розведенням, оскільки китайці бачили в цьому малюнку деяку подібність з ієрогліфами, що несуть таємний містичний зміст. Саме тому зморщечки на чолі Ло Цзе називали королівським знаком.

В Англії порода одержала назву "Рід", під яким і сьогодні відома в багатьох країнах і саме так називається в закордонних каталогах виставок. Існують дві версії походження цієї назви. По одній з них воно походить від латинського "pugnus", що означає "кулак", на який схожа голова мопса. А по іншій  - назва породи пов'язана з жартівливим англійським прізвиськом веселих мавпочок - "pug".

Незабаром після своєї появи в Англії мопси стали модними собачками й загальними улюбленцями. Їхня безпосередність і оригінальна зовнішність, тямущість і дружелюбність, грайливість, що сполучається з важливістю й зарозумілістю, а також звуки, ними видавані (квоктання, фиркання, рохкання, квакання й т.п.), залучили до мопсів загальну увагу.

З ранніх часів появи мопсів в Англії існують сріблисте й абрикосове забарвлення в цій породі. Пізніше з'явилися чорні мопси. Цікаво звучить поетична розшифровка назви забарвлень мопсів: абрикосовий - "тепло сонця", сріблистий - "блиск місяця" і чорний - "чорність ночі".

Своєю сьогоднішньою зовнішністю мопси зобов'язані англійцям. Саме в Англії була почата серйозна селекційна робота, яка з часом призвела до появи сучасного типу мопсів породи, настільки улюбленої в усьому світі. Клуб аматорів мопсів був заснований в 1883 році, в 1885 році була проведена перша виставка. В 1888 році був прийнятий стандарт породи.

Сьогодні мопс - порода, розповсюджена й улюблена не тільки в Англії, але й у багатьох країнах Європи, а також в Америці й Австралії. У Європі успіхів у розведенні мопсів домоглися заводчики різних країн. На європейських і всесвітніх виставках чисельність собак цієї породи досить висока й призові місця займають мопси з Данії, Німеччини, Фінляндії

Цікаві факти з почутого .

Що таке загадкова піраміда в центрі Бермудського трикутника?

Для справедливості, варто зазначити, що одне важливе відкриття вченим все – таки вдалося зробити. Не забули про нього, але і широкої масової розголосу не надали. Американські вчені в 1992 році проводили аналіз дна над територією Бермудського трикутника. У самому її центрі була виявлена велика піраміда. Цікавий факт: її розміри практично в три рази перевершували розміри піраміди Хеопса. Для того щоб повністю її вивчити, дослідникам знадобилося більше місяця. Піраміда мала не тільки неймовірні розміри, але і мала дуже гладку поверхню. Сигнали, які відбивалися від даного об’єкта, встановили, що матеріал, з якого ця велетенська піраміда зроблена, має ідеально рівну стан. Ні одна черепашка і не одна водорість на ній не закріпилися. Вченим взагалі не вдалося знайти нічого, що свідчило б про те, що піраміда знаходитися глибоко під водою. Люди, які безпосередньо бачили піраміду, стверджують, що матеріал, з якого вона зроблена, дуже нагадує скло або кераміку, причому відполіровану. Не виявили так само і ніяких поділів на блоки. Наскільки відомо, ніяких офіційних звітів піраміди, розташованої на дні Бермудського трикутника, не проводилися. Можливо, вони були суворо засекречені.

Загадки і таємниці.

Багато хто впевнені в тому, що все таємне рано чи пізно стає явним. На сьогоднішній день найважливіше питання вчених: «що ж приховує в собі явище Бермудського трикутника?». Відповіді поки ми не знаємо. Нам залишається тільки чекати і спостерігати за неймовірними подіями, які відбуваються на даній території. Як правило, приємними такі події не бувають. А на даний момент Бермудський трикутник в рівній мірі і лякає і залучає вчених та дослідників з усього світу.

Подорожі — справжнє хобі

У житті кожної творчої людини існують певні захоплення. І добре, якщо ваше хобі — подорожі.

Активний туризм дарує радість, енергію, враження і відчуття повноти життя. Крім цього зміцнюється здоров'я, організм стає витривалішим. 

У подорожах захоплені люди часто спілкуються із собі подібними. Для того, щоб в дорозі не заважати своїм нічним сопінням іншим, досить взяти з собою засіб від хропіння. Це можуть бути медикаменти, спеціальні пристосування або одне з відомих засобів, таких, як обліпихова масло.
Користь від такого хобі величезна. Тих, кому за 40 часто долають невдоволення собою, розчарування, депресії. Все це характерно для зрілого віку. Саме подорожі здатні перемогти такий стан.

Подорожі допомагають розширити кругозір, знайти нових друзів, знайти гармонію з самим собою. Той, хто одного разу відвідав незвідані краї, вже не зможе довгий час перебувати вдома.

Нові люди, нові враження наповнюють кожного, хто захоплюється туризмом. Поїздки з невідомих місцях розвивають спостережливість, а все те, що раніше не помічалося — починає приносити радість. Схід, захід сонця, спів птахів, незвичайні пейзажі — захоплюють подорожнього.


Якщо мета подорожі — побачити море, то величезний оздоровчий ефект вам гарантований. Морська вода може наситити волосся, шкіру, нігті корисними речовинами. А хвилі є відмінним природним масажером. Гарячий пісок гріє і допомагає схуднути. 

Довгими вечорами можна шити, в'язати або куховарити на кухні, але якщо зважитися на поїздку, то висока гарантія того, що ця подорож стане для вас початком цього хобі. Таке захоплення допоможе знайти нових друзів і навчить цінувати життя у всіх її проявах.